Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Як би ви знали, паничі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих (1914
Т. Шевченко
Як би ви знали, паничі
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Існують інші версії цієї роботи: Якби ви знали, паничі
Як би ви знали, паничі.

Як-би ви знали паничі.
Де люде плачуть живучи,
То ви-б іділій не творили,
Та марнеб бога-б не хвалили,
На наші сльози сьміючись.
За-що, не знаю, називаєм
Хатину в гаї тихим раєм:
Я в хатї мучив ся колись,
Мої там сльози пролились,

Найперші сльози! Я не знаю,
Чи єсть у бога люте зло,
Щоб у тій хатї не жило —
А хату раєм називають!


Червоний Кобзар. Збірка пісень.. Зобр №3.png
(Хата Т. Шевченка.)


 Не називаю й раєм
Тої хатиночки у гаї
Над чистим ставом, край села:
Мене там мати повила
І повиваючи сьпівала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину; в тім гаю
У тій хатинї, у раю,
Я бачив пекло. Там неволя.
Робота, тяжкая, нїколи
І помолитись не дають.
Там матїр доброю мою,
Ще молодую, у могилу
Нужда та праця положила;

Там батько, плачучи з дїтьми
(А ми малї були і голї),
Не витерпів лихої долї,
Умер на панщині, а ми
Розлїзли ся межи людьми,
Мов мишинята. Я до школи
носити воду школярам,
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили;
А сестри! сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії!
Для кого в сьвітї живети?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побілїють,
У наймах, сестри, ви вмрете.
 Менї аж страшно, як згадаю.
Отту хатину край села.
Такії, боже наш, дїла
Ми творили у нашім раю
На праведній твоїй земли!
Ми в раю пекло розвели,
А в тебе другого благаєм.
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо,
І їх сльозами поливаєм.
А може й те ще… Нї, не знаю
А так здаєть-ся, сам єси…
(Бо без Твоєї, боже волї,
Ми б не нудились в раю голі!)
А може й сам на небеси
Сьмієш ся, батечку, над нами,
Та може радиш ся з панами,

Як править миром?! бо дивись:
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядає
Ставок, неначе полотно,
А верби геть по-над ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти. Правда рай?
А подиви ся та спитай,
Що там творить ся у тім раю!
Звичайне, радість та хвала
Тобі єдиному сьвятому,
За дивнії твої дїла..
Оттим бо й ба! Хвали нїкому,
А кров, сльози, та хула,
Хула всьому! Нї, нї! нїчого
Нема сьвятого на земли!
Менї здаєть-ся, що й самого
Тебе вже люде прокляли.