Чужинцї про українську справу/IV

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чужинцї про українську справу (1917
Е. Пернерсторфер (Енґельберт Пернерсторфер)
Цей текст написаний желехівкою.
Видання: Відень: 1917.
IV. Енґельберт Пернерсторфер, віцепрезидент Державної Ради.

Не моя річ висловити ся в українській справі так, щоб се мало вагу докладного знання річи. Але на одно можу покликати ся, що я, наскільки се можливе без знання східно-европейських мов, чесно старав ся студіювати українське питаннє. Що про се появило ся в нїмецькій мові в книжках, брошурах і часописах, я, здаєть ся, все перечитав. Між тим є багато такого, що ворожо настроєне до українства. Я не віддалив ся через се від моєї первісної симпатії для українського народу. Тому, що нема сумнїву щодо того, що українська мова се, хоч близько споріднена з московською, все-таки самостійна мова, Українці є так само самостійною нацією. Річ маєть ся зовсім так само, як з Нїдерляндцями, а може ще й кориснїйше для Українців, що можуть рішити тільки учені, язикознавцї. Нідерландська (голяндська та фламандська) мова се з наукового погляду нїмецький діалект. Долїшньо-нїмецькі вояки в Бельгії порозумівають ся з фламандськими без великих трудностей. Одначе історичний розвиток відірвав Нїдерландцїв від нїмецтва й вони дуже протестували-б проти того, щоб їх називати Нїмцями. І Нїмцям не приходить на думку забирати їх для своєї народности.

На Українї йшов розвиток инакше. Історична одність з московською державою триває чейже вже дуже довго. Коли Московщинї досї не вдало ся всати в себе Українцїв, се чейже має окремі причини. Передовсїм низький культурний рівень Росії завинила недостача відповідного шкільництва. Як що українська мова є дійсно тільки діялєктом московської, загальна народна школа була-б мусїла без сумнїву дїлати русифікаційно. Такого впливу на масу не було. Дальше має окреме значіннє те, що Українцї се мужицький народ. Зденаціоналїзувати мужиків усе є тяжкою річю задля загального консервативного характеру селян.

Але — говорить — вони почувають ся скрізь Москалями. Се все-таки можливе. Правда, Українцї не є нацією без історії, вони мають по части велику минувшину, але вона свідомо не живе в масах. Вона жива тільки в кругах інтелїґенції. Національна традиція живе в масах тільки глухо. Розбудити її в подібних випадках усе було річю інтелїґенції. Досить пригадати історію чеського народу.

Якийсь час можна було сподївати ся, що знову повстане українська держава. Се минуло, хиба що Росія приневолить осереднї держави вести далї боротьбу. В такім разї могла-б стати ся ще неодна несподїванка. Яко холодні полїтики хочемо припустити, що велика більшість Українцїв лишить ся під російським пануваннєм. Чи Москалї по війні вестимуть розумну національну полїтику, се ще питаннє. Насилою не зможуть вони зденаціоналїзувати Українцїв, швидше второпністю.

Тому для дальшого істнування й розвитку українського народу має дуже велике значіннє те, щоб досить велика його частина лишила ся поза російським пануваннєм в умовах, які сприяли-б духовій культурі. А була-б нею тодї та частина народу, що мала-б постійну притягаючу силу для цілої маси народу, отже приготовляла-б пізнїйшу будуччину.

Бо могутність Росії можна зломити, а її лице відвернути від Европи тільки тодї, коли повстане українська держава, яка стала-б найсильнїйшим заборолом Европи проти російського варварства.

Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1926 року і автор помер щонайменше 100 років тому.