Шляхтич (Руданський)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шляхтич
автор: Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)
Джерело: [1]  

Шляхтич


Мша кінчилась у костьолі,
Люд порозсипався,
У костьолі тілько шляхтич
Убогий зостався.

Та ще десь за образами
Захристиян лазить,
То святих там заслоняє,
То в них світло гасить.

Обдивився кругом шляхтич —
Не видно нікого,
Та живенько, де Антоній,
Припав до святого:

«Blagam cie, czlowieczku swiety!
Blagam cie, Antoni!
Podaj, serce, mnie pieniedzy,
Niech ja kupie koni!»[1]

А тут йому з-за святого
Грубий голос чути:
«Nie dam, nie dam dla galgana,
Nie dam i na buty![2]»

І в минуті бідний шляхтич
На ноги схопився,
Подивився на святого,
Ближче підступився.

«Dales, nie, Antoni swiety,—
Каже до swietego.—
Tylko nie kpij — jestem szlachcic,
Nie pozwalam tego!»[3].



Примітки

  1. Благаю тебе, святий чоловіче,
    Благаю тебе, Антонію!
    Дай, серце, мені грошей,
    Я куплю коней!(польськ.)
  2. Не дам, не дам негідникові,
    Не дам і на чоботи!(польськ.)
  3. Дав ти чи ні, святий Антонію, —
    Каже до святого,—
    Тільки не глузуй — я шляхтич,
    Не дозволяю цього!(польськ.)