Як дитиною, бувало

← До товариша

Як дитиною, бувало автор: Леся Українка

Романс →

З циклу «Відгуки», зб. «Думи і мрії». Опубл.: 1899. 

* * *

Як дитиною, бувало,

Упаду, собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» — мене питали

Але я не признавалась —

Я була малою горда,—

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма,—

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

---