* * *
- Як дитиною, бувало,
- Упаду, собі на лихо,
- То хоч в серце біль доходив,
- Я собі вставала тихо.
- «Що, болить?» — мене питали
- Але я не признавалась —
- Я була малою горда,—
- Щоб не плакать, я сміялась.
- А тепер, коли для мене
- Жартом злим кінчиться драма
- І от-от зірватись має
- Гостра, злобна епіграма,—
- Безпощадній зброї сміху
- Я боюся піддаватись,
- І, забувши давню гордість,
- Плачу я, щоб не сміятись.
|
|
