Як лис вовкові масло показав

Матеріал з Вікіджерел
Як лис вовкові масло показав

Одного разу йшов вовк полем та й надибав лиса й каже йому:

 — Я, брате, такий голодний, що гину. Я щось би з'їв, та немає нічого. Мушу тебе їсти, та й уже.

Лис як те почув та й одказуе:

 — Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось смачного поїсти. Їв би масло?

 — Ой, — каже вовк, — чому б ні! Неси його сюди!

Лис і каже:

 — Ходім у село, там є велике кружало масла, то й їстимеш.

 — Добре.

Привів його лис до великого ставка та й каже:

 — Ану бери та й хлебчи воду, а насподі є масло. Вперед мусиш випити воду та так і до масла дістанеш. Та такого того масла багато, що ти його й з'їсти не зможеш.

А вовк таки и не розпитував багато та — хляп, хляп, хляп — хлебче собі воду, щоб добути масла.

Хлебтав, хлебтав, а далі й не зміг, бо став — як барило, та й дивиться на лиса. А лис у сміх. Вовк тоді зрозумів, що над ним кепкують, та за лисом. А лис задер хвоста та навтьоки.

Біжать, біжать, вже лис коло своеє нори, а вовк — хап його за ногу. То лис зараз же надумався та й крикнув:

 — Слава богу, — каже, — що вхопив за коріння, а не за ногу!

А вовк тоді мерщій пустив ногу та хап за коріння. А лис — скік у нору, заховався й зареготав.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).