Si (Settina)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Si (Settina[1])
автор: Леся Українка
З циклу «Сім струн», зб. «На крилах пісень». Створення: 1890 (датується за автографом в альбомі-записничку «Poesie»), опубл.: 1893, Львів (за сприяння Івана Франка). 

Сім струн я торкаю, струна по струні,
     Нехай мої струни лунають,
     Нехай мої співи літають
По рідній коханій моїй стороні.
     І, може, де кобза найдеться,
     Що гучно на струни озветься,
На струни, на співи мої негучні.

І, може, заграє та кобза вільніше,
     Ніж тихії струни мої.
     І вільнії гуки її
Знайдуть послухання у світі пильніше;
     І буде та кобза – гучна,
     Та тільки не може вона
Лунати від струн моїх тихих щиріше.

  1. Settina(італ.) — назва строфи на сім рядків