Не розлюблю я ніколи, Гріх на душі буде, Сам я себе покараю — Не Бог і не люди. Бо не люди мене звели, Щоб я став кохати; Серце з серцем зчепилося, Трудно розірвати.[1] — «Ой, коли б хто знав, як тяжко…»
Не щебечи соловейку,
Під вікном близенько;
Не щебечи, малюсенький,
На зорі раненько [2] — вірш "Соловей"
Душу роздираєш.
Як засвищеш голосніше,
« А далі тихенько:
Аж у душі похолоне,
Аж замре серденько.[2] — вірш "Соловей"
Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно співаєш,
Ти, щасливий, спарувався
І гніздечко маєш![2] — вірш "Соловей"
Не щебечи, соловейку,
Як сонце пригріє!
Не щебечи, малюсенький,
І як вечоріє![2] — вірш "Соловей"
Гуде вітер вельми в полі!
Реве, ліс ламає;
Плаче козак молоденький.
Долю проклинає.[2] — вірш "Гуде вітер вельми в полі"
Козак стогне, бідолаха,
Сам собі гадає:
"Ревеш, вітре, да не плачеш,
Бо тобі не тяжко;
Ти не знаєш в світі горя,
Так тобі й не важко.[2] — вірш "Гуде вітер вельми в полі"
Зовсім світ перевернувся,
Не так уже стало:
Кривда всюди на покуті,
А Правди чортмало.[2] — вірш "Зовсім світ перевернувся"
Край порога нема місця,
Мерзне за дверима;
Бідна Правда не багата,
А Кривд а з грошима.[2] — вірш "Зовсім світ перевернувся"
Бідний каже:
"Якби не гріх –
В суді б не тягався,
Роздавив би, як ту жабу,
Швидко б розщитався.[2] — вірш "Зовсім світ перевернувся"
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
