Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Маршал:

— Чи бач! Щось так, як я… Далі, далі, полковнику.

Адьютант:

— Бінґ мав ласку при дворі, а за собою чималі заслуги, то король Джордж зробив тільки те, що відібрав у нього команду. Та в цілій Англії піднявся шалений крик. Ім'я Бінґа, колись таке шановне і популярне, зробилося предметом погорди і ненависти. Народ зневажав його на вулицях, а національне почуття в тім краю таке сильне, що король Джордж не міг протистояти йому. Рік після катастрофи адмірала Бінґа поставлено перед воєнним судом.

Маршал:

— Так самісінько, як мене!

Адьютант:

— Процес був довгий, дуже заплутаний. Сюди примішано і політику, і закордонні двори, і Бог знає що ще. Бінґ писав листи пропам'ятні один за другим. Він покликався на свідоцтва, на листи своїх офіцерів, відкликався навіть до своїх переможців, до де ля Ґаліссоннієра і Рішельє. Рішельє надіслав листа, повного чести для адмірала, і його зачитано було на суді.

Маршал:

— Алеж це зовсім так, як у мене… Ах… ну, та я надіюся, що його виправдано.

Адьютант:

— Ні, маршале! Постановлено подати приклад. Бінґ був засуджений одноголосно.

Маршал:

— Якже його засудили? На деґрадацію?

Адьютант /заклопотаний/:

— Ні, маршале!

Маршал:

— На вигнання?

Адьютант /чимар більше заклопотаний/:

— Ні, маршале!