Віктор Гюґо
Матеріал з Вікіджерел
| Віктор Гюґо |
|---|
|
|
|
|
| Народився 26 лютого 1802, Безансон |
| Помер 22 травня 1885, Париж |
| Видатний французький письменик, поет, драматург |
Зміст |
[ред.] Проза
- «Бюг Жаргаль» (Bug Gargal, 1820)
- «Ган Ісландець» (Han d'Islande, 1823)
- «Останній день засудженого» (Le Dernier Jour d'un condamné, 1829)
- «Собор Паризької Богоматері» (Notre-Dame de Paris, 1831).
- «Клод Ге» (Claude Gueux, 1834)
- «Знедолені» (Les Misérables, 1845 - 1862).
- «Трударі моря» (Les Travailleurs de la mer, 1866).
- «Людина, яка сміється» (L'Homme qui rit, 1869).
- «Дев'яносто третій рік»(Quatrevingt-treize, 1874).
[ред.] Поезія
Збірки:
- Premières publications (1819-1822)
- Bug-Jargal (1826)
- "Оди та балади" - Odes et Ballades (1826)
- "Кромвель" - Cromwell (1827)
- Préface
- "Східне" ("Східні балади") - Les Orientales (1829)
до збірки, зокрема увійшов твір "Мазепа" (балада XXXIV : Mazeppa)
- «Оди й різні вірші» (1822)
- «Осіннє листя» - Les Feuilles d’automne
- «Пісні сутінок» - Les Chants du crépuscule (1835)
- "Лукреції Бордака" - Lucrèce Borgia (1833)
- "Маріон Долорм" - Marion de Lorme (1831)
- «Внутрішні голоси» - Les Voix intérieures (1837)
- «Промені й тіні» - Les Rayons et les Ombres (1840)
- "Кари" - Les Châtiments (1853)
- «Грізний рік» - L’Année terrible (1872)
- «Мистецтво бути дідусем» - L’Art d’être grand-père (1877),
та інш.
сатиричні поеми:
- «Папа» (1878),
- «Осел» (1880),
- «Всі струни ліри» (1888—1893) та інші.
[ред.] Драматургія
- "Марія Тодор" (Marie Tudor, 1833)
- "Король розважається" (Le Roi s'amuse, 1832)
- "Рюі Блаз" - Ruy Blas (1838)