Де твоя мати?
| Де твоя мати? (Уривок з поезії: „Татарським сиротам“) пер.: Осман Акчокракли |
|
Темно було. Нудна ніч розстелилася навкруг:
Ніде ніщо ані дихне, ані шелесне.
Думи, глибокі думи мене обгортали;
Та от за моїм вікном учув я ніжний-лагідний голос.
Моє серце несвідомо обізвалося.
І ніби тихо-тихо прошепотіло: „Підведися!“
Я миттю підвівсь. о моїй хаті, темній як небуття,
Ходив я та й роздумував.
Передо мною довго мрів ясний образ моєї матери.
Коло вікна — легеньке шелестіння і ледві чутний, боязкий голос.
Ненастанно стукає в шибку і щось нашіптує,
Про щось питає своєю-власною мовою, та розібрати не можна.
Серед бурхливої ночи міркував я, що́ ж хоче сказати отой моїм вухам любий голос,
І допіро пізніш розміркував я, де моя мати.