Де твоя мати?

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Де твоя мати? (Уривок з поезії: „Татарським сиротам“)
Бекір Чобан-заде
пер.: Осман Акчокракли
Джерело: Антологія з кримсько-татарських поетів // Студії з Криму. — Київ, 1930. — С. 191-198.
Зі стилістичними правками Агатангела Кримського.

Темно було. Нудна ніч розстелилася навкруг:

Ніде ніщо ані дихне, ані шелесне.

 Думи, глибокі думи мене обгортали;

 Та от за моїм вікном учув я ніжний-лагідний голос.

Моє серце несвідомо обізвалося.

І ніби тихо-тихо прошепотіло: „Підведися!“

 Я миттю підвівсь. о моїй хаті, темній як небуття,

 Ходив я та й роздумував.

Передо мною довго мрів ясний образ моєї матери.

Коло вікна — легеньке шелестіння і ледві чутний, боязкий голос.

 Ненастанно стукає в шибку і щось нашіптує,

 Про щось питає своєю-власною мовою, та розібрати не можна.

Серед бурхливої ночи міркував я, що́ ж хоче сказати отой моїм вухам любий голос,

І допіро пізніш розміркував я, де моя мати.