ЕІУ/Кравчук Михайло Пилипович

by Колектив авторів

◀ Кравчук Леонід Макарович

Енциклопедія історії України Колектив авторів Кравчук Михайло Пилипович (Д.В. Грузін, Я.Л. Примаченко) (2008)

Кравчук Петро Ількович ▶

Д.В. Грузін, Я.Л. Примаченко. Кравчук Михайло Пилипович // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл.

Київ: Наукова думка  Вікідані

Кравчук Михайло Пилипович КРАВЧУК Михайло Пилипович (12.10(30.09).1892–09.03.1942) – математик, громад. діяч. Акад. ВУАН (1929; нині Національна академія наук України). Н. в с. Човниця (нині село Ківерцівського р-ну Волин. обл.). Його батько працював землеміром, свого часу закінчив Петровсь- ко-Розумовську академію (нині Моск. с.-г. академія ім. К.Тімірязєва), мати за національністю була полькою, знала кілька іноз. мов, зокрема нім. та італ. Початкову освіту здобув удома, чимало знань і вмінь засвоїв від батьків. 1901 сім'я переїхала до Луцька. Там К. продовжив навчання в г-зії, по її закінченні отримав золоту медаль. 1910 вступив на фіз.-мат. ф-т Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і 1914 закінчив його з дипломом 1-го ст. На прохання проф. Д.Граве був залишений при ун-ті як профе-сорський стипендіат для підготовки до наук. та викладацької роботи. У роки Першої світової війни деякий час жив у Москві. Після Лютневої революції 1917 повернувся до Києва. У серп. 1917 склав магістерські екзамени, а у верес. того ж року прочитав пробну лекцію "Про функції, що справджують теорему додавання“ й отримав звання приват-доцента. За Української Народної Республіки та Української Держави викладав мат. дисципліни в 1-й та 2-й укр. г-зіях Києва та в Укр. нар. ун-ті. Працюючи в правописно-термінологічній комісії УАН, долучився до розроблення укр. мат. термінології. 1919 опублікував власний курс лекцій з геометрії та зробив перший переклад укр. мовою широковідомого російськомовного підручника з геометрії О.Кисельова. 1919 виїхав з Києва і до 1921 працював дир. і викл. математики в школі с. Саварка (нині село Богуславського р-ну Київ. обл.). Одним з його учнів там був майбутній конструктор перших турбореактивних двигунів А.Люлька (згодом він також слухав лекції К. під час навчання в Києві). Повернувшись до Києва, працював у Київ. політех. ін-ті (див. Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут"), написав низку наук. робіт і 1924 захистив докторську дис. на тему: "Про квадратичні форми та лінійні перетворення“. Цього ж року зробив доповідь про найважливіші результати своїх досліджень на 2-му Міжнар. мат. конгресі в Торонто (Канада). 1924–26 його лекції в Київ. політех. інституті слухав майбутній конструктор косміч. кораблів С.Корольов. 1928 брав участь у Міжнар. мат. конгресі в Італії, виступив на засіданні Мат. т-ва в Парижі (Франція). 1929 понад 100 організацій висунули його кандидатуру на вибори у дійсні члени ВУАН, і в черв. цього року він став академіком. Був обраний також чл. мат. спілок Франції, Німеччини, Італії. Перебуваючи на посаді голови природничого від. Інституту української наукової мови, ініціював створення 3-томного мат. словника. Листувався з багатьма відомими вченими світу. Зберігся, зокрема, лист до К. розробника принципів й автора першого проекту (1937) обчислювальної машини на електронних лампах (ЕОМ) Дж.Атанасова, в якому той повідомляв, що скористався його (К.) розробками у своїх роботах.

Активне наук. життя та відрядження за кордон стали приводом для переслідувань К. в роки сталінського терору. 14 верес. 1937 у газ. "Комуніст“ пролунала перша критика на його адресу, в якій академіку дорікали за те, що він підносить "ворогів народу“, бо у своїй статті "Успехи мате-матических наук“ згадав імена кількох репресованих учених. У жовт. цього ж року Президія АН УРСР визнала діяльність К. антирад. та буржуазно-націоналістичною. Йому влаштували "судилища“ в Ін-ті математики АН УРСР, Київ. політех. ін-ті, Київ. ун-ті. 21 лют. 1938 він був за-арештований НКВС УРСР, на його квартирі було влаштовано обшук. Ученого обвинуватили в зрадництві й шпигунстві на тій підставі, що він був членом Наук. т-ва у Львові, часто їздив за кордон, листувався із закордонними колегами.

До арешту написав понад 180 робіт, у т. ч. більше 10 монографій з різних галузей математи-ки: алгебри, теорії чисел, теорії функцій дійсної і комплексної змінних, теорії диференціальних рівнянь, теорії імовірностей і мат. статистики.

23 верес. 1938 виїзна сесія військ. колегії Верховного суду СРСР засудила К. до 20 років позбавлення волі та позбавлення політ. прав на 5 років. З Лук'янівської тюрми його відправили до Новочеркаська (Ростовська обл., РФ), а звідти у квітні 1939 – до Владивостока (Приморський край, РФ). Будучи ув'язненим, учений продовжував розвивати свої ідеї, дещо записував (записи, однак, не збереглися). У берез. 1940 його визнали непридатним до фізичної праці. Перебуваючи в м. Магадан (РФ), він відправив скаргу голові Верховного суду СРСР, датовану 16 серп. 1940, в якій писав, зокрема: "Я був приголомшений дикими обвинуваченнями, розбитий фізично нічними допитами, зокрема, цілковитим позбавленням сну протягом одинадцяти діб, загостренням хвороби серця, заходами прямого фізичного впливу, морально на мене впливали криками, стогонами тих, над ким знущалися в сусідніх кімнатах“. У відповідь йому відповіли, що в разі, якщо він відмовиться від визнання висунутих йому обвинувачень, то до слідства будуть притягнуті члени його сім'ї. У черв. 1941 його звільнили від робіт на шахтах. 23 лют. 1942 направили на лікування. Невдовзі К. помер.

Його дружина – Есфір Йосипівна – не раз зверталася зі скаргами на несправедливі обвинувачення її чоловіка й клопотаннями про перегляд його справи, однак лише в черв. 1945 вона отримала повідомлення, що її чоловік помер у Магадані в берез. 1942.

Місце поховання невідоме.

Багато наук. результатів К., у т. ч. і його внесок у розробку проекту комп'ютера, дістали міжнар. визнання, сьогодні широковживаними у багатьох галузях знань є поняття "q-багаточлени Кравчука“, "q-функції Кравчука–Мейкснера“, "моменти Кравчука“, "осцилятори Кравчука“.

1956 суд. справу К. було переглянуто і закрито за відсутністю складу злочину.

1979 у селі, де народився К., встановлено його погруддя, а в місц. школі відкрито кімнату-музей.

20 берез. 1992 заг. збори АН України поновили К. у складі дійсних членів Академії.

Його ім'я занесено ЮНЕСКО до Міжнар. календаря визначних наук. діячів.

2003 на території Нац. тех. ун-ту України "Київський політехнічний інститут“ відкрито пам'ятник К., на ньому викарбувано, зокрема, слова вченого: "Моя любов – Україна і математика“.

 Твори/праці:

• Вступ до вищої математики. К., 1932 (у співавт.)
• Елементи теорії детермінантів. К., 1933
• Вибрані питання з основ аналізу нескінченно малих. К., 1933 (у співавт.)

 Література:

• Гупало С. Доля академіка Михайла Кравчука. «Дзеркало тижня», 2002, № 38
• Кравчук О. Одержимий наукою. «Математика», 2002, № 33
• Мігус С. Удома його знають лише фахівці. «Наше слово», 2003, № 28
• Вірченко Н. Невідомий рукописний підручник М.П. Кравчука. «Київський політехнік», 2006, № 18
• Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен. К., 2006.