Робінзон Крузо (1919)
Робінзон Крузо пер.: М. К. Вінніпеґ: «Руська книгарня», 1919 |
|
ДОРОГІ ЧИТАЧІ:—
Хто з вас не любить зимовим вечером присїсти у стіп старої бабунї чи дїда і слухати тих довгих-предовгих розказів, що звенять так гарно у вечірній тиші! Хто з вас не любує ся читанєм цїкавих оповідань про далекі, заморскі краї, про незвичайні пригоди моряків на широкім океанї, про дивовижні ростини і зьвірі тропічного підсоня! Думка летить тодї далеко-далеко поза межі родинної землї і переживає з героями усе, що они переживали, а серденько дрожить тихим-тихесеньким бажанєм: Ох! коби і менї такого хоч раз в житю зазнати! Гарна мрія! коли так сповита рожевим серпанком уяви заблисне перед вами… та дїйсність не все буває такою, як єї нам горяча думка малює, — а доказом сего най послужить вам отся книжка, де розказані пригоди молодого одного чоловіка, що також рвав ся усе думками в далекий, просторий сьвіт, жадний нових вражінь і подїй.
Автор сеї книжки, любі дїти, був Англичанин, родом з Льондону, а жив двіста лїт тому. Первісно звав ся він Данило Фо (Foe). Счудуєте ся певно, коли вам скажу, що мав вже шістдесять років, як писав Робінзона, з черги сто шістдесять семе своє дїло, бо всїх книг написав в житю звиш 200. А були се самі поважні письма головно з обрію полїтики, в котрій Фо брав живу участь. Вмішавши ся в боротьбу сторонництв полїтичних і релїґійних, мусїв утїкати з краю, але небавки повернув, змінивши прозвище на Дефо. Коли на анґлїйскім престолї засїв прихильний єму король Вільгельм ораньский, віджив Дефо духом. Та ось єго власні маєткові справи так попсували ся у той час, що не в силї був поплатити довгів і оставивши Льондон, перенїс ся до міста Бристоль. Ту звали єго “недїльним чоловіком”, бо тільки в недїлю зважував ся виходити на улицю. Тодї то написав він одно важне письмо, на котре сам король звернув увагу і визначив авторови значну нагороду, так що сей сплатити міг своїх довжників і повернути до Льондону, де заживав великих ласк у короля Вільгельма. Але король небавом помер, а за єго наслїдницї Анни почали ся релїґійні борби наново. Дефо видав в тім часї одну доволї сьмілу брошуру полїтичну, за котру засуджено єго на кару грошеву і поставленє на лобній площи[1] в трех місцях Льондону. Та нарід стояв за писателем, котрий як-раз в день кари випустив з друку стих, осьпівуючий горячими словами правду і тих, що за неї потерплять. Поема одушевила Льондонцїв. Нарід тиснув ся до лобного місця, укрив єго килимами, закидав поета вінцями і цьвітами, висьпівуючи єму многолїтствіє. Місце ганьби стало ся Дефо'му місцем слави.
Дальше житє автора складало ся всїляко: випущений з вязницї, втїшав ся якийсь час ласкою королевої і занимав важне становище на дворі, то знов терпів крайне убожество і муки тюрми. При кінци вже свого житя забрав ся до списаня пригод Робінзона Крузо. За підставу до сего дїла послужили єму правдиві подїї одного шкотского моряка, Александра Селькірка. Сей молодий чоловік вів в краю дуже гуляще житє а відтак вступив в службу корабельну. В часї одної подорожи полишив ся на острові Хуан Фернандес[2], де довший час проживав самітно. По роках доперва причалив до берегів сего острова корабель европейский і забрав Селькірка до Анґлїї.
Єго пригоди стали Дефо'му взірцем. В своїм дїлї представляє він дуже живо і займаючо, як радить собі самітний чоловік на пустім острові, як добуває власним промислом усї знадоби в далинї від людського товариства.
Коли Дефо покінчив своє дїло, не міг зразу найти на него накладчика, доперва по довгих заходах вдалось єму продати рукопись за 10 фунтів стерлїнґів. (Фунт стерлїнґів, гріш анґлїйский, наших 5 дол.)
Але успіх книжки був незвичайний. Сейчас вже по видрукованю розривали єї собі старі і молоді, люди усяких станів. Толковано і перероблювано Робінзона на усї мови і нинї нема майже краю, де-би єго не читано.
Дефо помер в р. 1731. Він, що стілько терпів в цїлім житю, і смерти не зазнав щасливої. Зібравши трохи майна з видавництв Робінзона, переказав усе своє добро ще за житя найстаршому синови. Але той твердосердний і невдячний відмовив родичам на старість у себе захисту і помочи. Се так вразило старого Дефо, що з журби внедовзї помер. І так той, котрий вам, дїти, своїм Робінзоном доставляє тільки гарних хвиль, пішов у могилу через власну невдячну дитину.
Тільки про житє автора сеї книжки — а тепер читаючи сей перевід, згадайте — любі дїти великого, дїяльного Англичанина, котрого житє подібно як героя єго оповіданя повне було усяких пригод: то кидало ним в тюрму, то виносило на шпиль слави, поїло нераз отрутою і діймало терпінями — одно тільки не з'уміло єму по конець житя відобрати: а то любови і одушевленя для правди і свободи, за котру боров ся весь свій вік.
——————
- ↑ Вживана в тих часах дуже постидна кара, получена інодї з битєм. Засудженого привязував кат до стовпа деревяного або желїзного на публичнім місци перед зібраним народом.
- ↑ Juan Fernandez, громада островів на Великім океанї при західнім побережу Чілє. В 16. і 17. віку улюблене пристановище буканєрів, се-б то француских розбишак.
- Глава I. Мій рід. Охота до плавби. Родичі противні моїм намірам.
- Глава II. Перша виправа на море і що мене тамки постигло.
- Глава III. Льондон. Знайомлю ся з капітаном другого корабля. Нова подорож.
- Глава IV. Подорож до Ґвінеї. Лїтаючі риби. Пожежа на мори. Торговля з Неґрами. Поворот до Анґлїї.
- Глава V. Смерть капітана. Нова виправа до Ґвінеї. Розбишаки морскі. Битва.
- Глава VI. Неволя у Маврів. Набираю охоти до працї. Ловля риб. Ксури і Мулей.
- Глава VII. Побіг з Салє. Клятва Ксурого. Стріча з львом. Неґри. Левпард.
- Глава VIII. Стріча з кораблем. Плавба до Бразилїї. Розлука з Ксурим. Приїзд до Сан Сальвадор.
- Глава IX. Купую землю і стаю плянтатором. Торговля Неґрами.
- Глава X. Нова подорож. Буря на мори. Розбитє корабля.
- Глава XI. Незнаний остров. Перша ніч. Голод і спрага. Перший корм. Відкритє печери.
- Глава XII. Нове житло. Захист від напасти непевних гостий. Построєнє замку.
- Глава XIII. Трібую розжегти огонь. Дощева купіль. Банани. Стаю теслею. Калєндар. Компас.
- Глава XIV. Вирядженє в подорож по острові. Зладнанє найважнїйших потреб. Мотузє і чоботи. Капелюх і списа.
- Глава XV. Перша вандрівка на острові. Батати. Пальми кокосові. Купіль морска. Парасоль. Устрицї. Ананас. Черепахи. Цитрини. Аґуті. Поворот домів.
- Глава XVI. Зладнанє лука, стріл і сїти на риби. Перші лови. Печеня. Пивниця.
- Глава XVII. Москити. Виправляю скіри і беру ся за кравцьованє. Розпука. Розважаю своє положенє. Ґренляндскі нитки. Новий одяг.
- Глава XVIII. Різдво. Спомин про дім і родичів. Новий рік. Ячмінь. Трясенє землї. Гураґан і злива.
- Глава XIX. Недуга. Стражду несказано. Розпука. Горячка. Страшні привиди. Два чудові сни.
- Глава XX. Прокидую ся. Неожидані гостї. Наслїдки снів. Розважаю минувшість і теперішне своє житє. Жаль і каянє. Храм божий.
- Глава XXI. Загорода для кіз. Бамбус. Подїя на ловах. Новий парасоль. Огонь. Печеня. Два голоси душі.
- Глава XXII. Сіль. Печеня. Трібую гончарити. Перепони. Гончарска печ. Невдала робота. Відкритє поливи. Росіл.
- Глава XXIII. Сїйба. Невдале жниво. Кіш і чоботи. Прогульна по острові. Чудова долина. Лїтна палатка. Мельони. Бавовна. Ненадїйний приріст майна.
- Глава XXIV. Огорожа для кіз. Опунциї. Сьвяткую роковини мого проживаня на острові. Гадки над минувшостию. Молитва.
- Глава XXV. Зима. Уладженє оселї. Два одяги. Розширенє печери. Лямпа. Вата. Кокосовий олій. Стіл і крісла.
- Глава XXVI. Весна. Прогулька до лїтньої палати. Справленє рілї. Яма на кози. Страх. Утеча. Нічлїг на дереві. Поворот домів.
- Глава XXVII. Заосмотрене на зиму. Ріжні припаси. Масло і сир. Другі роковини. Клїмат острова. Роблю деякі поміченя.
- Глава XXVIII. Сїйба. Комин до вудженя. Пільні шкідники і як я їх покарав. Невдалий полон. Збереженє збіжа. Треті роковини. Зима.
- Глава XXIX. Виправа на західну часть острова. Чужа сторона. Острах. Утеча. Всїлякі здогади. Понеханє ґаздівства. Розпука.
- Глава XXX. Штучний гай. Обильне жниво. Четверті роковини. Молитва. Печу хлїб. Сито. Зима. Прогулька по острові. Привід. Новий захист.
- Глава XXXI. Ненадїйна буря. Вистріл з пушки. Корабель. Ніч на вартівни. Даю про себе звістку. Виправа на судно. Похорон потоплеників. Пес. Великанські скарби. Дараба. Щасливий поворот.
- Глава XXXII. Мій двір. Нова виправа на корабель. Білє. Всїлякі знаряди. Шатро. Гроші. Сьвяте письмо. Добра ворожба. Пушка.
- Глава XXXIII. Збереженє добичі. Частокіл. Кухня і кузня. Домашнє торжество. Будую човен і полишаю остров. Морска струя. Небезпека. Людский голос наводить на мене острах.
- Глава XXXIV. Прохід по острові. Страшний вид. Жадоба пімсти. Чати. Даремні вижиданя. Зміна постанов. Віщий сон.
- Глава XXXV. Караіби на березї. Кровавий бенкет. Сьмілий полоненик. Борба з дикими. Новий товариш. Єго сьвітогляд. Грішні думки.
- Глава XXXVI. Моє пожитє з Пятницею. Розмови з ним. Бенамукі. Обманьства Караібских духовників. Звістка про Европейцїв. Привязанє Індиянина. Будуємо великий човен, щоби перебрати ся до єго землї.
- Глава XXXVII. Дикі знов причалюють до острова. Білий полоненик. Бійка. Аміґо стає в нїй героєм. Кого найшов Пятниця в човнї. Нові гостї. Ріжні народи й віроісповіданя в моїй державі.
- Глава XXXVIII. Істория Іспанця. Загадую спровадити єго земляків з сусїднього острова. Відкладаємо сей плян на пізнїйше. Спільна праця. Жнива. Договір. Від’їзд товаришів.
- Глава XXXIX. Пятниця добачує шалюпу на мори. Готовимо ся до оборони. Бунтарі і вязнї. Нарада. Стріча з бунтарями. Опанованє шалюпи.
- Глава XL. Друге судно. Смерть проводирів бунту. Промова Робертсона. Губернатор. Подїї на корабли. Засудженє виновників. Готовимо ся полишити остров.
- Глава XLI. Розлука з островом. Поворот до Англії. Льондон. Вдова по капітанї. Що застав я в Гель. Розпука і самітне житє. Гостина плянтатора. Добрі вісти. Подорож до Бразилїї. Ненадїйне збогаченє. Відплив з Багії.
- Глава XLII. Причалюємо до острова. Радість Іспанцїв. Стріча Пятницї з батьком. Пригоди поселенцїв за час нашої неприсутности. Бунтівник Еткінс. Англичани покидають остров. Поворот їх з дикими і покаранє злочинцїв.
- Глава XLIII. Наїзд Караїбів на остров. Дві фльотилї. Битва і пораженє диких. Спаленє човнів. Вторичний напад. Індийський вожд. Хоробра Караібка. Побіда. Закінченє війни.
- Глава XLIV. Стан острова. Єго жителї. Основанє міста. Розлука. Тишина на мори. Величезна фльота. Страшна подїя. Похорон праведника. Роздираний болем вертаю до Анґлїї Подорож на Всхід. Дальша судьба кольонїї. Закінченє.
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |