Чи йду майданами гучними,
Чи входжу я у людний храм,
Чи бенкетую з молодими,
А впину все нема думкам.
Я думаю: пролинуть роки —
І всі, — хоч як багато нас, —
Всі в ями ляжемо глибокі
І чийсь уже надходить час.
Самотній бачу дуб могутній,
І думка: патріарх лісів
Переживе мій вік забутній,
Як пережив моїх батьків.
Дитятком любим утішаюсь,
Кажу йому: прощай! рости,
Тобі я місцем поступаюсь, —
Мені вже тліть, тобі — цвісти.
І так щодня і щогодини
Все маю думку я одну:
Вгадати хочу ті хвилини,
Коли поляжу я в труну.
І де поляжу: на чужині
Чи в колотнечі бойовій,
Чи серед хвиль, чи в цій долині
Спочине труп холодний мій?
І хоч однаково де тліти
Німому тілові в труні,
Та все б хотілося спочити
У краї рідному мені.
І край могили над труною
Хай молоде життя гуля,
І сяють вічною красою
Байдужі небо і земля.
