Головна сторінка

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Календар

28 квітня

1900 — помер Францішек Богушевич, білоруський поет
1914 — помер Олександр Барсуков, російський історик, геральдист, генеалог
1920 — помер Климент Тимірязєв, вчений-натураліст, фізіолог рослин
1927 — померла Марія Янічек, німецька письменниця австрійського походження
1938 — розстріляна Леоніла (Ніна) Заглада, українська дослідниця народної культури, етнологиня
1938 — розстріляна Лідія Шульгина, українська дослідниця етнографії та керамології
2005 — померла Наталя Лівицька-Холодна, українська письменниця, поетеса, перекладачка

Вибрана проза

Про новітній націоналїзм. (?, 1915) Енґельберт Пернерсторфер
… Все, що має кождий нарід найбільшого і найвисшого в своїм єстві, все те виявляє він в своїй духовій культурі. А вершком її є наука. Чим горячійше бажаємо ми висшого розвою людства, тим висше мусимо цїнити народи як самостійних двигачів своєрідних культур. Навіть націоналїзм членів найменшого народу, хочби він був щойно в початках свойого розвою, є оправданий і святий. А як виглядає Нїмець, для якого його національність є чимсь рівнодушним, чимсь рівнодушним, чимсь другорядним? Він стоїть нероздїльно від того загалу і посеред нього, а зраджуючи свою національність, зраджує сам себе. Тільки внутрі своєї нації може він сповняти висші завдання. Коли відрікаєть ся він від неї, так тодї зрікаєть він добровільно найкращої частини своєї гідности. Хиба що ми відмовимо йому повноти змислів (як глухим, кривим та слїпим). Широкі маси народу бачать в нації неясно і відрухово лише велике одноцїльне тїло, однак хто чим висше піднесеть ся в освітї, той тим сильнїйше признає високу і непроминаючу вартість нації, той тим сильнїйше її любить. Можна безпечно сказати, що хто відвертаєть ся від своєї нації є або безкровний і бездушний теоретик або Banause.

читати далі…

Вибрана поезія

Український співаник. (Нью-Йорк, 1918)

Ви дївочі сині очи!
Чом слеза вас криє?
Як в вас гляну, з болю вяну,
Серце в грудях ниє.
Ви зірницї серед ночи,
Сині очи, ви дївочі,
Хто в вас гляне, зазирає,
Тому рай ся отвирає.
Чом дївчино ти сумуєш?
Боже, щоб то знати,
Я з тобою аж до гробу
Хтїв би сумувати,
І у синї очи твої
Виливав бим болї мої,
В тї зірницї серед ночи,
Сині очи, ті дївочі!…
Не смути ся на сім світі
З давна так ся дїє
Що в серденько трути лїють.
З болю бідне млїє…
Біль пропаде, як росиця
В сонци рано на травицї,
Як весною сині очи
Глянуть зірков в темній ночи.