антаба
| антаба |
|
|
Анта́ба, би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Антабка.
Анта́бка, ки, ж. 1) Ум. отъ Антаба. Вх. Зн. I. См. еще шкафа. МУЕ. I. 72. 2) Желѣзная скоба для скрѣпы. Звенигород. у.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Анта́ба, би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Анта́бка.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Анта́ба, би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Антабка.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937