дзюб
| дзюб |
|
|
I. Дзюб, ба, м. Клюв. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
II. Дзюб! меж., выражающее клевание. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
I. Дзюб, ба, м. Клювъ. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
II. Дзюб! меж. выражающее клеваніе. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
I. Дзюб, ба, м. Клюв. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
II. Дзюб! меж., выражающее клевание. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937