Темінь довкола, сонця не видно,
Мгла накриває, й небо вугільне.
В думці лунала б пісенька рідна,
тільки почавши, на місці гине.
Не маю того, що мені треба,
Давно мені тут, нудно, паршиво.
Ні мого сонця, ні мого неба,
Не має того, чим серце жило.
Кохать й співати, як би хотів я.
Із порожнечі, вирвусь додому.
Хочу любити, та не знайду я.
Пісню співав би, та нема кому.
Тьма в чужім небі, чорнилом ллється.
Вітер бушує, псом диким лає.
Зимно, морозно, та серце б'ється.
Як же потрапить, до мого краю?
|
Цей вірш поклав на музику польський композитор Фридерик Шопен