За 80 день кругом світа/VII

◀ VI. Обставини, при яких Фікс дав депешу діректору поліції

За 80 день кругом світа
Жюль Верн
VII. Зайвий доказ того, що пашпорти не відповідають свому призначенню

VIII. Паспарту балакає більше, ніж слід ▶

Київ: Товариство «Час», 1919

VII.

Зайвий доказ того, що пашпорти не відповідають свому призначенню.

Фікс миттю кинувся до консула.

— Пане консуле! — почав він, ледве переводючи дух. — Я маю певні підстави гадати, що наш крадіжник на „Монголії.“

І Фікс росказав про свою зустріч з пасажиром.

— Дуже добре, пане Фіксе. Я не від того, щоб поглянути на того всесвітнього шахрая. Але чи прийде він до мого бюро. Мені здається, що йому нема рації залишати за собою сліди. Ви-ж знаєте, що пашпортова формальність тепер не обовязкова.

— Пане консуле, коли він дійсно сильний чоловік, то він прийде.

— Для того, щоб покласти візу?

— Так. Запевняю вас, що він виконає всі формальности. Пашпорти-ж для того й видумано, аби плутати чесних людей і сприяти злодіям… Сподіваюсь, ви не покладете візи?

— Через що? Коли пашпорт формальний, то я не маю права в цьому відмовити.

— Але-ж, пане консуле, мені треба задержати його на якийсь час, поки я не одержу наказу з Лондону його заарештувати.

— Це ваше діло. А я не можу…

Консул не скінчив своєї мови. В двері постукали й слуга ввів двох чужинців. Один з них подав свого пашпорта й лаконично попросив покласти візу. Консул взяв пашпорта й уважно оглянув його. Фікс з кутка стежив очима за чужинцем…

— Ви Філеас Фогг, есквайр? — спитав він.

— Так, пане консуле, — одповів джентльмен.

— А цей чоловік, ваш слуга?

— Так, він француз. Звуть його Паспарту.

— Ви їдете з Лондону?

— Так.

— І куди? — До Бомбею.

— Добре. А ви знаєте, пане, що ні віз, ні, навіть, пашпортів закон вже не вимагає.

— Це я знаю. Але ваша віза повинна свідчити, що я сьогодня переїхав через Суец.

Консул зробив помітку на пашпорті, приклав печать і повернув пашпорта назад. Містер Фогг ввічливо вклонився й вийшов з бюро вкупі з Паспарту.

— Ну? — запитав Фікс.

— Що-ж, він має вигляд дуже порядної людини, — відповів консул. — Можливо. Але не в тому річ. Чи не вважаєте ви, пане консуле, що цей надто спокійний джентльмен цілком скидається на того крадіжника, прикмети якого у мене в кешені?

— Погоджуюсь…

— А я так зовсім переконаний, що це він… Свого слугу він назвав французом, а француз не втерпить, щоб не побалакать… Прощавайте, побіжу шукать.

Тим часом містер Фогг, давши де-які накази Паспарту, сів в човен і вернувся на „Монголію“.

В своїй каюті він витяг записну книжечку й став провіряти записи.

Од'їзд з Лондону — середа	2	жовтня	8	г.	45	х.	в.
Пр. до Парижу — четвер	3	„	7	„	20	„	р.
Од'їзд з Парижу „	„	„	8	„	40	„	„
Пр. до Турину — пятниця	4	„	6	„	35	„	„
Од'їзд з Турину „	„	„	7	„	20	„	„
Пр. до Бріндізі — субота	5	„	4	„	—	„	д.
Одход „Монголії“ „	„	„	5	„	—	„	в.
Приб. до Суецу — середа	9	„	11	„	—	„	р.
———————————— Разом 158½ год. — 6½ днів.

Ці замітки містер Фогг виписував стовбчиками й через те кожну хвилину він міг стежити, порівнюючи з офіціальним розписом, чи наганяє час, чи спізнюється. Тепер він записав годину, коли пароход прибув до Суецу. За сім день подорожі не було ніяких пригод і через те ні одної години часу не було ні програно, ні виграно.