Зівяле листя/За що, красавице, я так тебе люблю

Зівяле листя
Іван Франко
Перший жмуток (1886—1893)
«За що, красавице, я так тебе люблю…»

• Інші версії цієї роботи див. За що, красавице, я так тебе люблю…

Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922

За що́, красавице, я так тебе люблю?
Що серце треплеться в грудях несамовито,
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так і мучусь і терплю?

Чи за той гордий хід, за ту красу твою,
За те таємне щось, що тліє полускрито
В очах твоїх і шепче: „Тут сповито
Живую душу в пелену́ тісну?“

Часом причується, що та душа живая
Квилить, пручається, — тоді глибокий сум
Без твого відома лице вкриває.

Тодіб я душу дав за тебе. Та в туж мить
З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум,
І відвертаюсь я, і біль в душі щемить.