|
ІІ.
Папська булла.
„Во имя Господа Христа,
За нас розпьятого на древі,
І всіх Апостолів Святих,
Петра і Павла особливе,
Ми розрішаємо гріхи
Святою буллою сією
Рабині божиїй оттій,
Що водили по улицях
В Празі позавчора,
Що хилилась...
По шинках, по станах,
По чернечих переходах,
По келіях пьяна.
Отта сама заробила
Та буллу купила:
Теперь свята...“
— „Боже, Боже,
Великая сило!
Великая славо! зглянься на людей,
Одпочинь од кари у святому раі!
За що пропадають, за що Ти караєш
Своїх і покірних і добрих дітей?!
За що закрив їх добрі очі
І вільних розум окував
Кайданами лихої ночи?!
Прозріте, люде: день настав!
Просніться, Чехи, змийте луду
...будьте люде,
А не посмішище ченцям!
Розбійники, кати в тіарах,
Все потопили, все взяли,
Мов у Москві Татари,
І нам сліпим передали
Свої догмати. Кров, пожари,
Всі зла на світі, войни, чвари,
Пекельних мук безкраій ряд
І повен Рим байстрят —
От їх догмати і їх слава!
То явна слава... А тепер
Святим положено конклавом:
Хто без святої булли вмер —
У пекло просто! Хто ж заплатить
За буллу в-двоє — ріж хоч брата,
Окреме папи і ченця,
І в рай іди — кінець кінцям!
У злодія вже злодій краде,
Та ще й у церкві... Гади! гади!
Чи напилися ви, чи ні
Людської крови?! — Не мені,
Великий Господи, простому,
Судить великиї діла
Твоєї волі... люті зла
Не дієш без вини нікому!“
І плакав Гус, молитву дія,
І тяжко плакав; люд мовчав
І дивувався: що він діяв?
На кого руку піднімав?
. . . . . . . . .
Всі здрігнули:
Иван Гус буллу розідрав!
Із Вифлиємскої каплиці
Аж до всесвітнёі столиці
Луна, гогочучи, неслась;
Ченці ховаються: мов кара,
Луна в конклаві віддалась, —
І похилилася тіара...
Шепочеться Авиньоно
З римскими ченцями;
Шепочуться антіпапи,
Аж трясуться стани
Від шопоту. Кардинали
Як гадюки вьються
Круг тіари, та нищечком
Мов коти гризуться
За мишеня... Та й як таки:
Однієї шкури
Така сила! А мясива!
Аж здрігнули мури,
Як зачули, що у Празі
Загелкали гуси
Та з орлами летять биться...
Конклав схаменувся.
...положили
Одностайне стати,
І всіх...
...зкликати,
Та і стерегти як мога
І з верху і з долу,
Щоб не втікла тая птаха
На славянське поле.
Як та галич поле крила,
Ченці повалили
До Констанцъї: шляхи, степи
Мов сарана вкрили.
|
