І у нас багатий вечір
Каждий рік буває,
І господь в криницях воду
В вино претворяє.
Лиш не знати, в яку пору,
В якую годину,
Щоб послати до криниці
З відрами дівчину...
Було раз уже пізненько
Каганці згасали,
А подекуди хрещені
Вже й позасипляли.
Лиш в їдній убогій хаті
Скалочка диміла,
І на лаві при вечері
Вся сім'я сиділа.
І що господь дав — із'їли,
Стали воду пити;
І напились, помолились,
Тра начиння мити.
А при хаті па ту пору
Ні краплі водиці!
І дівчина взяла відра,
Пішла до криниці.
І набрала, і приносить,
В діжку виливає,
Коли дивиться — з відерця
Вино витікає.
Взяла друге... Ні! у другім
Чистая водиця...
І убогі вечір мали
Такий, як годиться.
