Малороссійскія приказки/Злый Кинь

Матеріал з Вікіджерел
Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Злый Кинь
• Інші версії цієї роботи див. Злий Кінь С.Петербургъ: 1836
ЗЛЫЙ КИНЬ.
 

Учора мій сусидъ купывъ соби Коня,
Изъ табуна, татарского, презлого,
Такого жвавого, такого вже баского!
Дывлюсь: сусидъ и вся іо̂го семья
Уздечки ненапнуть на іо̂го;
Сусидъ сусидивъ клыкать ставъ
И могорычь пообѣщавъ,
Щобъ тильки помоглы іо̂му Коня упорать;
Народъ зыйшовсь, та гукъ такый пиднявъ,
Мовъ цилыну пять плугивъ орють.
А Кинь жахается, да рже,
На дыбкы спынытся да грывою мотае;
То пиде бокаса, то бьется и кусае;
Котрый смилищый бувъ, то вже
Одъ Коныка тикае.
Прыйшлось сусидови, мовлявъ, хоть сядь дай плачъ,
Ажъ дывлятся, ыде Петро Деркачъ,

Розумный чоловикъ и въ коняхъ сылу знае;
Ыде и здалеку, чупрыною кывае;
Прышовъ, и ввесь базаръ никчемный розыгнавъ
И смило до коня побрався потыхеньку,
Все свыстючы, повагомъ, помаленьку,
Все гладывъ, подывлюсь — уже и зануздавъ.



Паны! чы чулы, якъ Деркачъ коня поймавъ?