Перейти до вмісту

Мамаїзм

Матеріал з Вікіджерел
Мамаїзм

Мамаїзм — віківерсія однойменної журнальної статті [1] Григорія Приходька.


В підрадянській Україні була лише одна єдино правильна ідеологія, ім’я якій марксизм — ленінізм. Решта ідеологій були ворожими людству. Так подавала офіційна пропаганда. Але насправді ідеологічна ситуація не була настільки однозначною. Скажімо, державно-партійна верхівка виходила за межі пролетарського інтернаціоналізму і часом дружила з імперіалістами, як, наприклад, в Другій світовій війні, хоч моральний кодекс будівника комунізму [2]забороняв класове збочення.

Для консолідації своїх лав радянська бюрократія мала внутрішню версію державної ідеології, зокрема, віру в свою незамінність, обранність і непогрішимість. У відповідності з ієрархією посад, чиновники мали притаманну їм поштивість до начальства і матеріальну винагороду за це. З моральною винагородою було складніше, бо партійна дисципліна й велич поставлених партією завдань вимагали «не панькатися» з ворогами народу, порушниками, відступниками, які час від часу траплялися в лавах партії то по одному, то цілими групами.

Окрема галузка марксизму-ленінізму призначалась для маси. Маса не повинна була мати кар’єристських прагнень. Вона не могла мати сумніву в правильності генеральної лінії партії. Вкрай негарно було ганятися за «довгим карбованцем». Найвищим щастям для маси була віддана, а то й героїчна праця задля світлого майбутнього. На не зовсім світле нинішнє дозволялось нарікати, але без узагальнень. Однак, часом і такого лібералізму було замало. Тоді партія залучала на допомогу ідеологам тіні забутих або вигаданих предків, вимагаючи від них вірності класовій теорії.



Джерела

[ред.]
  1. Воля і Батьківщина. — Львів, 2009. — N 1 —2, С. 53 —69
  2. [1] (рос.)