ІГОР.
Вмер Олег. Закняжив Ігор
Це завзятий був вояк:
Налітав він, наче вихор
І не знав жалю в боях.
І державного кордону,
Меж державних він не знав, —
Від стрімких Карпат до Дону
Україну розіслав.
Він пливе на Чорне Море,
Облягає Царгород,
Та зустрів він лихо-горе;
Не повівсь йому поход.
Не злякався його ворог,
Переміг в бою без втрат:
Він вже вмів робити порох
І стріляти із гармат.
І коли страшні гармати,
Наче леви, заревли.
І коли човни палати
Серед моря почали, —
Божевільний галас знявся
Ще нечуваний в боях
І на дно морське ховався
Найхоробріщий вояк.
Тільки рештки врятувались…
І до рідної землі
Сумно — сумно повертались
Українські кораблі.
|
