пристановище

пристановище

Пристано́вище, ща, с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема… ніякого пристановища йому ніде. Рудч. Ск. I. 89. Нема йому пристановища, ніхто не приймає. Грин. I. 290.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924