Пролїсок — До … Павло Граб
1894
Що нї хвилину, Скутий журбою, Серденьком лину Я за тобою. Думоньку-мрію Марно кохаю, Тяжко болїю, Тихо зітхаю. Тільки зірнути, Радо заплакать,
Раз пригорнути, Раз побалакать… Біль дуж діймає, Турботу буде… Тебе немає, Тебе не буде!