Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/Славута

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
Славута
Берлін: Українське слово, 1924

Славу́та, ти, м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. АД. I. 217. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти. К. Дз. 157.