Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/аршинник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
А
аршинник
Берлін: Українське слово, 1924

Арши́нник, ка, м. Мышьякъ. Шейк. Аршиннику-отрути випив і пропав на місці. Драг. 204. Яко́го ті арши́ннику дам? Нечего мнѣ тебѣ дать. (Бранное выраженіе). Фр. Пр. 9.