Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/байдикувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
байдикувати
Берлін: Українське слово, 1924

Байдикува́ти, ку́ю, єш, гл. Ничего не дѣлать, баклушничать. АД. I. 152. Він нічого не робив, тільки байдикував. Волын. г. Байдикують собі дома при батьку: звісно, ні косить, ні жать не підуть. Драг. 146.