Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/баранчук

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
баранчук
Берлін: Українське слово, 1924

Баранчу́к, ка, м. = Баранець 1. Желех. Въ нѣкоторыхъ пѣсняхъ употребляется какъ припѣвъ: Гоп, чук, баранчук, а на боці дудка! Кедь би мені не миленька, не був би я тутка. Гол. IV. 512.