Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/батура

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
батура
Берлін: Українське слово, 1924

Бату́ра, ри, ж. Большой кнутъ, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Нп.