Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/богоносець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
богоносець
Берлін: Українське слово, 1924

Богоно́сець, сця, м. Носящій Бога. Въ загадкѣ — оселъ, везшій Христа. Родився, не хрестився, а до смерти не молився і був богоносець. Ном. стр. 293. № 118.