Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/богун

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
богун
Берлін: Українське слово, 1924

Богу́н, на, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развѣшиваютъ сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.) 2) Желудокъ, первый желудокъ жвачныхъ животныхъ, rumen. Желех.