Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бозя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бозя
Берлін: Українське слово, 1924

Бо́зя, зі, м. 1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. VIII. 8. 2) Бо́зя калачі́ везе́. Такъ говорятъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: Бозя свариться. Ном. № 564. 3) Піти́ до Бо́зі. Пойти въ церковь. Черк. у. Ум. Бозінька.