Словарь української мови (1924)/брань

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брань
Берлін: Українське слово, 1924

Брань, ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. „Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?“ — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: „шо ж то таке: брань беру?“ Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть.... Грин. II. 163.