Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брикливий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брикливий
Берлін: Українське слово, 1924

Брикли́вий, а, е. 1) Лягающій. 2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Котл. Ен. V. 63. Ум. Брикли́венький.