Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бундз

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бундз
Берлін: Українське слово, 1924

Бундз, дза, м. 1) Молодой овечій творогъ. Шейк. Большой кусокъ овечьяго сыру. Вх. Зн. 12. См. Будз. 2) Коротко остриженный мальчикъ. Желех. 3) Узел (на веревкѣ, ниткѣ и пр.). Вх. Лем. 395. Ум. Бу́ндзик.