Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бутити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бутити
Берлін: Українське слово, 1924

Бути́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Закладывать фундаментъ изъ камней. Желех. 2) Трамбовать. Полт. г.