Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/величати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
величати
Берлін: Українське слово, 1924

Велича́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.