Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/величчя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
величчя
Берлін: Українське слово, 1924

Вели́ччя, чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. III. 152. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три двори. МУЕ. III. 152.