Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вербувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вербувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вербува́ти, бу́ю, єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? ЕЗ. V. 143. Ой як же нас вербували, злоті гори дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували. Нп.