Словарь української мови (1924)/вергатися

by Борис Грінченко

◀ вергати

Словарь української мови Борис Грінченко В вергатися

верглик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ве́ргатися, гаюся, єшся, сов. в. ве́рг(ну)тися, нуся, нешся, гл. Бросаться, броситься. Шух. I. 212. Як не вержеся усе те на мене, як не стане кусати, гризти. Гн. II. 64.