Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вередувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вередувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вередува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. I. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.