Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/веретінце

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
веретінце
Берлін: Українське слово, 1924

Верете́нце, вереті́нце, ця, с. 1) Ум. отъ верете́но. 2) мн. Раст. Equisetum arvense. Вх. Лем. 396.