Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/верстати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
верстати
Берлін: Українське слово, 1924

Верста́ти, та́ю, єш, гл. — доро́гу, путь. Держать путь. По морю простий путь верстають судна. К. Псал. 237. Коней на-взаводах день і ніч держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Макс. Зібралися повки його на мене, верстаючи далекую дорогу. К. Іов. 41.