Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вигрівати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вигрівати
Берлін: Українське слово, 1924

Вигріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́гріти, грію, єш, гл. Грѣть, пригрѣвать, пригрѣть, согрѣть. Вигрів гадину за пазухою. Ном. № 4606. Волики, стоя біля тину, знай вигрівають свої боки. Греб. 400. Після дощу, коли хмара за гору засувається, і сонечко от-от має вигріти. Св. Л. 26.