Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вигублювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вигублювати
Берлін: Українське слово, 1924

Вигу́блювати, люю, єш, сов. в. ви́губити, блю, биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав гряд буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.