Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виколювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виколювати
Берлін: Українське слово, 1924

Вико́лювати, люю, єш, сов. в. ви́колоти, лю, леш, гл. 1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. Ном. № 586. 2) Колоть, переколоть всѣхъ. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола. Ном. № 3827.