Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вимова

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вимова
Берлін: Українське слово, 1924

Вимо́ва, ви, ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. Ум. Вимо́вка. Ти береш тридцять рублів, а вимовка яка єсть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.