Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/випровожати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випровожати
Берлін: Українське слово, 1924

Випровожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Ви́проваджати. Випровожала вдова свого сина, ту єдиную дитину. Шевч. 362.